Школа, давай, подтянись!
Я хочу, чтобы в школе не приучали детей вратьП’ять років тому мій молодший син йшов в перший клас, і я написала йому напутнього листа, в якому пояснила, якими принципами він має керуватися, щоб йому в школі було комфортно і цікаво.
Тоді він був першачком Нової української школи, а я — НУШ-оптимісткою, бо вважала і вважаю, що школа має змінюватися і адаптуватися під запити суспільства в стрімкому і непередбачуваному цифровому світі.Ці п’ять років видалися дуже складними для країни, для нас всіх і для наших дітей.
Бо ковід, локдаун, війна. Багато страхів і тривоги принесли ці часи, але моє ставлення до школи не змінилося — я і досі вважаю її осередком знань і розвитку особистості.І тепер у мене з’явилися побажання саме до школи, бо я знаю, якою я хочу бачити її для свого сина у вільній Україні.
Читать на nv.ua
