Колись один із уїдливих журналістів назвав чотириразового володаря "Оскарів" Вуді Аллена "Бергманом для бідних". У цьому визначенні, за всієї його їдкості, причому, швидше, на адресу не Аллена, а його шанувальників, є певний сенс.
Дивлячись трагічні фільми Інгмара Бергмана, середньостатистичний американський чи європейський інтелігент зазнає душевного дискомфорту через те, що його змушують всерйоз розмірковувати над болісними питаннями буття.
Інша річ – фільми Аллена: тематика начебто схожа, але це не трагедії, а ліричні комедії, на яких можна навіть посміятися. Звідси і черговий галас у західних ЗМІ з приводу того, що 86-річний Аллен зібрався піти з кіно.
Читать на lenta.ua