Живеш у Києві наприкінці 90-х. Шалено радієш Незалежності, ходиш на студентськи демонстраціі і мітинги, сподіваєшся на краще.
Голосуєш за В«ячеслава Чорновіла. Перемагає Кравчук. Розпач від відчуття, що шанс, який мала країна, упущено назавжди.Потім перемагає Кучма.
Потім знову перемагає Кучма, а Чорновіл гине незадовго до виборів. Розпач, сльози. Потім, скориставшись нагодою і просто із цікавості, і через те, що «тут нічого не вийде все одно», їдеш надовго так в Штати.Проходиш всі жахи еміграціі.
Читать на argumentua.com