На війни проти росіян загинув український поет Гліб Бабіч
#Букви.“Коли смерть присяде на бруствер, спитає — “Ну що тут ти?”Коли нас, як тісто, місить вогняний вал,Я не стану смикати Бога — вийду в канал арти.У піхоти з артою і Богом — завжди прямий канал.Заглушаючи криком в рацію хрипкий голос війни,Продиктую чарівні цифри, наче магічний код.Скрипне радіо — “Прийняв.
Тримайтеся, пацани”.Решту слів не почую. Бо знову накрив “приход”.Оживе на позиції стадо сталевих слонів,Поверне свої хоботи в сторону наших бід.І зайде у стволи із клацанням стиснутий божий гнів,Для швидкої доставки — без декларацій і мит.Навіть янголи завмерли в небі — як театральний зал,Небо теж полюбляє сипати — снігом, градом, дощем.Дочекалися.
Наче кулак по всесвіту стукнув залп.Другий, третій, а потім іще і ще.А над нами небо луснуло наче віконне скло,Аж земля підстрибнула, і трохи змінився ландшафт.Смерть сиділа на бруствері.
Читать на bykvu.com
