Суспільство загалом усе ще очікує, коли щасливим його зробить хтось зверху, все ще звинувачує у всіх бідах київську владу. Ми маємо владу, на яку поки що заслуговує народ, який хоче, щоби мінялися всі, крім нього самого.Перехід від тактичних маневрів до стратегічної візіїОстанніми десятиліттями амплітуда емоцій в Україні зашкалює: ми то злітаємо на вершини майданного ентузіазму, то падаємо у провалля постмайданного розчарування.
Колись у радянський час про це сказали б: «С нами не соскучишься».Зрозуміло, що наші емоції потребують корекції. Розчарування контропродуктивні.
Вони розхолоджують, від них опускаються руки. Вони спонукають людину шукати винуватих у її невдачах. Інша річ – незадоволеність досягнутим.
Читать на argumentua.com