Влади́мир Влади́мирович Пу́тин (род. 7 октября 1952, Ленинград, РСФСР, СССР) — российский государственный и политический деятель, действующий президент Российской Федерации и верховный главнокомандующий Вооружёнными силами Российской Федерации с 7 мая 2012 года
Ранее занимал должность президента с 31 декабря 1999 года по 7 мая 2008 года, в 1999—2000 и 2008—2012 годах находился на посту председателя правительства Российской Федерации.
Выпускник юридического факультета Ленинградского государственного университета. С 1977 года работал по линии контрразведки в следственном отделе Ленинградского управления КГБ[12]. С 1985 по 1990 год служил в резидентуре советской внешней разведки в ГДР, работал в Дрездене под прикрытием в должности директора дрезденского Дома дружбы СССР—ГДР. 20 августа 1991 года в звании подполковника уволился из КГБ СССР. В 1990—1991 годах работал помощником ректора ЛГУ по международным вопросам, советником председателя Ленинградского городского Совета народных депутатов Собчака, в 1991—1996 возглавлял Комитет по внешним связям мэрии Ленинграда, был советником мэра, первым заместителем председателя правительства Санкт-Петербурга. С августа 1996 года начал работать в Москве в должности заместителя управляющего делами президента Российской Федерации. После недолгого пребывания во главе ФСБ РФ и на посту секретаря Совета Безопасности Российской Федерации в августе 1999 года был назначен председателем Правительства Российской Федерации.
Мина замедленного действия. Что Путин предлагает России и Украине
Виталий Портников Журналист Путин хочет, чтобы торжествовало не международное право, а право силы (Фото:REUTERS) На пресс-конференции по итогам саммита Евразийского экономического союза в Бишкеке российский президент Владимир Путин объяснил, как он понимает «урегулирование» в отношениях с Украиной За словами російського президента, усім учасникам цього процесу доведеться погодитись із «реаліями, які складаються на землі».Якщо перекласти ці слова з бюрократичної мови російського президента на мову політики, це означає, що Володимир Путін хоче, щоб тріумфувало не міжнародне право, а право сили.
В його розумінні, «реалії, що складаються на землі» — це визнання російського статусу окупованих Росією українських територій, — пише Віталій Портников для Радіо.Свобода.І це означає, що Володимир Путін продовжує дотримуватись позиції, яку він займав ще до початку масштабної війни з Україною.
Тоді російське керівництво вимагало визнання російського статусу окупованого Криму. Путін заявляв, що Київ хоче захопити Крим силою і якщо Україну приймуть до НАТО, це може призвести навіть до ядерного конфлікту — а тому Північноатлантичний альянс має гарантувати Росії неможливість прийняття до свого складу колишніх радянських республік.Саме тому в російського політичного керівництва викликало таке роздратування проведення в Києві саміту «Кримської платформи», в якому Кремль побачив замах на «територіальну цілісність Росії».Вже після початку масштабної війни у Москві хотіли, щоб Україна погодилася не лише з російським статусом Криму, а й із «незалежністю» так званих Донецької та Луганської «народних республік».Сама так звана спецоперація була розпочата під приводом забезпечення їхньої «територіальної цілісності».
Читать на nv.ua
