Євгенія Кузнєцова: Лінгвістичні наслідки війни

Я, звісно, говоритиму російською за необхідності (але при цьому милуватимусь її українським акцентом), я буду знічено посміхатись на спроби іноземців зробити мені приємно і сказати кілька слів російською.

Врешті, мої дитячі спогади, озвучені російською, залишаться зі мною. Але лінгвістичні наслідки війни вже у нас вдома. І я житиму із цим, часом параноїдальним, відчуттям, що кожне оздоблене напівколо невідворотно перетвориться на кокошнік.Вперше це сталось на Шетландах — загублені острови, що належать Шотландії, з яких навіть видно північне сяйво.

Я ночувала у хостелі в кімнаті на вісімнадцять ліжок.— Ви вже приходили зранку? — запитав мене на рецепції говіркий острів’янин.— Ні.— Не жартуйте зі мною, леді, — засміявся він. — Я вже вас реєстрував.З’ясувалось, що зранку на ці забуті королівством острови вже прибула Євгенія.