11 лютого 1919-го харківські «Известия» оприлюднили постанову Раднаркому УСРР, за якою «до встановлення кордонів поміж Україною та РСФРР» Білгородський, Грайворонський та низка інших до тоЙго часу українських повітів визнавалися належними Росії.Питання про територію України постало одразу після повалення самодержавства.
Тоді, зрозуміло, йшлося про автономію у складі Росії. Озвучене на Всеукраїнському національному конгресі означення «Україною ми називаємо край, заселений поспіль нашим українським народом» чітко відбивало український підхід до проблеми.
Незабаром воно було практично втілене — спочатку як офіційні претензії-пропозиції української сторони на перемовинах із Тимчасовим урядом (травень-липень 1917), а потім — і як складова частина ІІІ Універсалу Української Центральної Ради (20 листопада 1917).
Читать на argumentua.com