Військові злочини Росії в Україні – депортація жителів Маріуполя

 Конвенція застосовується до всіх випадків збройного конфлікту, навіть якщо хтось з учасників не визнає стану війни або вона не оголошена офіційно, а також всіх випадків окупації, навіть якщо такій не передував збройний опір.

Щоправда, IV Конвенція про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року (Гаазька) визначає, що територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника і окупація поширюється лише на ту територію, де така влада здатна виконувати свої функції.

Очевидно, що у випадку Маріуполя, який не перестає обстрілювати російська армія і де тривають міські бої, про повну окупацію говорити, щонайменше, зарано, але цей термін можна вживати щодо фактично зайнятих російськими військами територій Крім того, застосовуються приписи Женевської конвенції 1949 року, стаття 4 якої встановлює, що особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.Стаття 49 Женевської конвенції 1949 року містить заборону, незалежно від мотивів, здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави або на територію будь-якої іншої держави, незалежно від того, окупована вона чи ні.В цій статті міститься застереження про те, що окупаційна держава «може здійснювати загальну або часткову евакуацію з певної території, якщо це є необхідним для забезпечення безпеки населення або зумовлено особливо вагомими причинами військового характеру».