Про культуру пам’яті... У грудні 1990 року я вперше приїхала до США. Тривала війна в Перській затоці. Ми заїхали в Америку з канадського Віндзора, перетнувши кордон рано-вранці. І відразу ж, із перших кілометрів у американському Детройті, я відчула, як ця країна ставиться до власної армії та своїх військових.
Автівки, заправки, ресторани, маленькі й великі магазини вздовж траси, поштові скриньки й паркани біля будинків було декоровано жовтими стрічками й написами «God Save Our Army!», «God Bless Our Troops!».
Для мене така підтримка власної армії, така активність і включеність людей були першим культурним шоком в Америці. Небаченим, ніколи не пережитим і разючим, аж до мурах по шкірі.
Читать на novostiua.news