Петро Сагайдачний. Лук і булава

До 400-річчя від дня смерті та світлої пам’яті славетного українського полководця і флотоводця. 10 (20) квітня 1622 р. у власному будинку на розі нинішніх вулиць Борисоглібської та Петра Сагайдачного, 20/2, що на Подолі у Києві, внаслідок ускладнень вогнепального поранення у руку (за іншою версією - поранення отруйливою стрілою), отриманого напередодні знаменитої битви під Хотином ще наприкінці серпня 1621 р., “за доброї пам’яті та при здоровому глузді” помер видатний український полководець і флотоводець, кошовий отаман Запорізької Січі Петро Конашевич-Сагайдачний.

При його смертній постілі стояли митрополит Київський, Галицький і всієї Русі Іов Борецький (1560-1631) та наступник у реєстровому гетьманстві Оліфер Голуб (1550-1628).

Поховали гетьмана реєстрового козацтва на Провідну неділю, 18 (28) квітня 1622 р. на цвинтарі Київського Богоявленського братства, “із великим плачом Війська Запорізького та всього люду православного”.