Про це у своєму телеграм-каналі пише політичний експерт, співзасновник Українського інституту майбутнього Юрій Романенко . Публікуємо текст повністю, без редакційних правок: «Нам вас не шкода Коли ми жили в Бучі, то щолітнього ранку з прохолодним потоком повітря вривалися крики півнів і гавкіт собак, а вечорами ми засипали під стрекотіння цвіркунів.
Щодня ми пішли парком та це стало невід'ємною частиною нашого життя. Мінімум годину, а то й дві, я мав розкіш побути наодинці з думками та природою.
Ми всі знали там один одного і насолоджувалися близькістю контактів, недоступною у мегаполісі, хоч і були його частиною. Саме це - все на відстані витягнутої руки, можливість випити каву з мером на ранковій пробіжці, приходити в кафе, як до себе додому, щоб валятись на диванчиках або на траві біля F1, попиваючи фреш під деревами в парку, можливість залишити Аеліту сусідській бабусі або відправити її на таксі до школи з таксистом, який приїжджав до нас десятки разів, робило життя у Бучі надзвичайно теплим.
Читать на ukrainianwall.com