Как россияне перекладывают свои преступления на других. Пример из истории

Владимир Вятрович Историк, народный депутат Россияне всегда пытаются переложить свои преступления на других. Но сейчас у них это не получится Росія давно використовує міжнародні організації як майданчики для своєї пропаганди.

Бреше, навіть розуміючи, що всі знають — це брехня.Так було завжди. Нещодавно, коли слухав, як представник Росії в радбезі ООН зачитує про «злодіянія азовцев» в Маріуполі, склалося враження, що йому підсунули папірець з 1940-х про «прєступлєнія українськіх буржуазних націоналістов ОУН-УПА».Та сама цинічна брехня, звинувачення захисників народу у злочинах, які свідомо чинили окупанти.Мета тоді і зараз одна — не просто списати власні злочини на інших, але й дискредитувати борців за свободу перед світом та навіть перед їхнім власним народом.Якщо у вас або ваших знайомих є хоч найменший сумнів, що псевдо «свідчення» Росії брехливі наскрізь — вам особливо корисно буде зазирнути в минуле і побачити там те саме.У 1940−1950-і роки совєти задля цього навіть вдавалися до створення псевдоповстанських груп, які вбивали та грабували, перевдягаючись у бандерівців.А вперше таку тактику боротьби з українським визвольним рухом чекісти використали ще в 1920-ті.

Вдаючи підпільників, вони виманили з еміграції в Україну і заарештували керівника Партизансько-повстанського штабу генерала Юрія Тютюнника.