Моя війна почалася багато років тому, у теплі травневі дні 2014-го. Мені було дванадцять. Тоді я був вимушений оминати барикади та озброєних людей з дивними символами, прямуючи на річну контрольну з математики.
Я закінчував сьомий клас. Над школою в той день зник державний прапор, як і на центральній площі. Це викликало таке здивування, що згадка засіла дитячою травмою на все життя.
Вже за місяць я поїхав в евакуацію з рідного краю до нового дому. Батьки дісталися до мене наприкінці липня, поїхали останнім потягом з Луганська.
Читать на ukrinform.ru