«Горькая гордость». Что рассказывают о защитниках Мариуполя их родные

Разбомбленный Мариуполь, апрель 2022 года (Фото:REUTERS/Alexander Ermochenko/File Photo) Украинские бойцы продолжают защищать завод Азовсталь в Мариуполе, пока их родные с болью и тревогой ждут сообщений из осажденного города.Олена Нікуліна замовкає, на очах з’являються сльози.«Я думала про те, що буде, якщо я отримаю повідомлення про смерть Макса, що мені робити? — каже вона. — І просто посеред вулиці почала плакати, тому що у мене немає на це відповіді».Ми сидимо в офісі її волонтерського центру, де збирають гуманітарну допомогу — харчі, медикаменти і бронежилети — для українських бійців на східному фронті, в епіцентрі російського наступу.Олена хоче допомогти країні та двоюрідному брату Максиму — одному з українських захисників, які утримують металургійний комбінат Азовсталь в обложеному Маріуполі.Олена й Макс виросли разом, до війни 26-річний хлопець навчався на інженера.На території Азовсталі від російських обстрілів та авіаударів ховаються близько 1000 мирних жителів.

У них закінчуються запаси їжі й води.Останнє повідомлення від брата Олена отримала 8 березня.«Він ніколи не говорив нам про реальні умови, напевно, не хотів нас засмучувати, — каже вона. — Але у них дуже мало їжі й медикаментів, а лікувати поранених солдатів стає все важче».Маріуполь є ключовою метою російського вторгнення, оскільки забезпечить сухопутний коридор з Росії на територію анексованого Криму.Тому російські війська тримають його в облозі близько семи тижнів, а в місті точаться запеклі бої.

За словами президента Володимира Зеленського, у Маріуполі могли загинути десятки тисяч людей.«Я почуваюся жахливо через те, що він там, — каже Олена, намагаючись стримати сльози. — Мені дуже шкода, що я не розмовляла з ним стільки, скільки могла, поки у нас.