У рамках проєкту «Калиновий к@тяг» завершуємо розповідь про велета національного відродження України Не в усіх своїх дітях народ роздмухує Божу іскру.
Коли такі знаходяться – вони стають обранцями. Отож упродовж цілого життя Борис Грінченко жертовно ставився до власної творчості, аби зреалізувати громадянський обов’язок перед темним людом та сплюндрованою Україною: - Я ніколи не належав до тих поетів, що весь свій час можуть оддавати пісні.
На поезію завжди я мав тільки короткі хвилини, вільні від праці, часом любої, дорогої, здебільшого – нудної, наймитської. У Чернігові, на щастя, Борису Дмитровичу поталанило.
Читать на ukrinform.ru