Влади́мир Влади́мирович Пу́тин (род. 7 октября 1952, Ленинград, РСФСР, СССР) — российский государственный и политический деятель, действующий президент Российской Федерации и верховный главнокомандующий Вооружёнными силами Российской Федерации с 7 мая 2012 года
Ранее занимал должность президента с 31 декабря 1999 года по 7 мая 2008 года, в 1999—2000 и 2008—2012 годах находился на посту председателя правительства Российской Федерации.
Выпускник юридического факультета Ленинградского государственного университета. С 1977 года работал по линии контрразведки в следственном отделе Ленинградского управления КГБ[12]. С 1985 по 1990 год служил в резидентуре советской внешней разведки в ГДР, работал в Дрездене под прикрытием в должности директора дрезденского Дома дружбы СССР—ГДР. 20 августа 1991 года в звании подполковника уволился из КГБ СССР. В 1990—1991 годах работал помощником ректора ЛГУ по международным вопросам, советником председателя Ленинградского городского Совета народных депутатов Собчака, в 1991—1996 возглавлял Комитет по внешним связям мэрии Ленинграда, был советником мэра, первым заместителем председателя правительства Санкт-Петербурга. С августа 1996 года начал работать в Москве в должности заместителя управляющего делами президента Российской Федерации. После недолгого пребывания во главе ФСБ РФ и на посту секретаря Совета Безопасности Российской Федерации в августе 1999 года был назначен председателем Правительства Российской Федерации.
Расчёт Кремля. Ради чего Путин угрожает ядерным оружием
Виталий Портников Журналист Свое 70-летие президент России встретил в роли «торговца» величайшим страхом в истории человечества — страхом ядерного удара Можливо, саме ці погрози, саме страх мільйонів людей перед ядерним бомбардуванням та зникненням і залишаться в історії головною політичною спадщиною російського президента.Після Другої світової війни могло здатися, що людство добре засвоїло її результати.
І як би не проявлялися амбіції лідерів окремих країн, сама можливість ядерного бомбардування залишається політичною фантастикою, а не реальними намірами відповідальних лідерів.Власне, на цьому простому правилі базується вся архітектура сучасного світу, архітектура ООН та всіх міжнародних організацій, створених після Другої світової війни, — пише Віталій Портников для Радіо.Свобода.Володимир Путін, який виявився першим керівником, що порушив кордони країн сучасної Європи, тепер перший керівник, який лякає можливістю застосування ядерної зброї, ще й попереджає: це не блеф!І якщо напад Путіна на Україну згуртував цивілізований світ, то з цією загрозою дещо інакше.
Чи справді Путін не блефує? Чи він готовий на радикальні заходи, якщо його напад на Україну закінчиться поразкою Росії?Путін прагне створити атмосферу постійного страху«Свій розрахунок Путін будує на тому, що страх західної громадськості перед ядерною зброєю виявиться достатньо великим — і Захід поспішить запропонувати йому вихід із ситуації» — розмірковує оглядач естонського видання Eesti Päevaleht.«Російський диктатор, який стає дедалі ірраціональнішим, любить розповідати історію про те, як у дитинстві він загнав щура в кут у нетрях Санкт-Петербурга, тодішнього Ленінграда, а потім він на нього напав.
Читать на nv.ua
